Видніти, -ніє, гл. безл. Свѣтать; проясняться.
Відмелювати, -люю, -єш, сов. в. відмолоти, -мелю, -леш, гл. Отмалывать, отмолоть.
Віче, -ча, с. Вѣче, общественное собраніе; въ Галиціи митингъ, народное собраніе.
Гороби́на, -ни, ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Горобина роскинула зелений намет і рясно на їй ягід червоно-злотих. Обступили стару, як горобці горобину.
Золотісінький, -а, -е. Совершенно золотой. Употр. какъ ласкательное. Моя матінко, моя золотісінька!
Проте нар. Между тѣмъ, однако. Не віре, ну, а проте хоче дізнатися, чи справді воно так. Ох, я ж її вже просила, я ж їй і годила, проте злая мачуха сорочки не шила.
Скручуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. скрути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Сворачиваться, свернуться. Дерево гадюкою скрутилось. 2) Потерпѣть неудачи въ дѣлахъ, свихнуться. Хоч би я за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п'яницю, то й п'яниця поправиться. 3) Только сов. в. Околѣть, умереть. 4) Только сов. в. Сойти съ ума, обезумѣть. Гріх осиковою палкою бити і скотину, і людей, бо зараз скрутиться. 5) Безл. Прійтись плохо, тяжело. Ей, чоловіче, скрутиться тобі! от яконом буде бить.
Чорноусий, -а, -е. Чорноусый. Ой козаче чорноусий, чого в тебе жупан куций?
Швидкувати, -ку́ю, -єш, гл. Спѣшить.
Шкура 2, -ри, ж.
1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Пошився в собачу шкуру. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.
