Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуцул

Гу́цу́л, -ла, м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛ"
Бидзатися, -дзаюся, -єшся
Довгоши́йка, -ки, ж. Съ длинной шеей. Там така довгошийка! Як у гуски шия. Васильк. у.
Доже́вріти, -рію, -єш, гл. Дотлѣть, догорѣть безъ пламени.
Злодійка, -ки, ж. Воровка.
Кигикати, -ги́чу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кигикнути, -кну, -неш, гл. Кричать, крикнуть (о чайкѣ). Чайка кигиче — згинь ти куличе. Лукаш. 85. (Чайка) літала над його могилою і кишкам. Чуб. І. 62.
Кістричитися, -чуся, -чишся, гл. = костричитися. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Мли́ця, -ці, ж. Лошонокъ, родившійся во время цвѣтенія ранней гречихи. Вх. Пч. II. 6.
Намасти́ти, -ся. Cм. намащувати, -ся.
Незважати, -жа́ю, -єш, гл. = зневажати. Подольск. у.
Усічи, -чу, -чеш, гл. = усікти. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЦУЛ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.