Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуцул

Гу́цу́л, -ла, м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛ"
Виїзджати, -жаю, -єш, гл. = виїздити. Вже твій Юрочко з-за гори виїзджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.
Гоно́рний, -а, -е = Гонористий. Не був такий гонорний, уступив до того ґазди. Гн. І. 88.
Дя́гель, -лю, м. Раст. a) Angelica sylvestris. ЗЮЗО. І. 111. б) Archangelica officinalis. ЗЮЗО. І. 112.
Заколо́ток, -тка, м. Яйцо безъ зародыша. Камен. у.
Зарі́нок, -нку, м. Берегъ, покрытый мелкими камешками.
Осушити, -ся. Cм. осушувати, -ся.
Присвітка, -ки, ж. Освѣщеніе какого либо предмета или кому либо при его дѣйствіяхъ. Не було мені присвітки, я й упав на сходах.
Сватання, -ня, с. Сватанье. КС. 1883. II. 368. Сватання не братання. Ном. № 9506.
Спинка, -ки, ж. Ум. отъ спина.
Тутка, тутки, туткива, нар. Ум. отъ тут. Вх. Зн. 71.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЦУЛ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.