Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гур-гур

Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися. МВ. ІІ. 160.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУР-ГУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУР-ГУР"
Вислу́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. ви́служитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Выслуживаться, выслужиться. 2) Дослуживать, дослужить, отслужить, докончить службу.
Відкільсь, відкілясь нар. Откуда-то. Коняку відкілясь притаскав. Мнж. 131.
Габов меж. Восклицаніе гуцульскихъ дровосѣковъ при спусканіи срубленныхъ деревьевъ съ горы внизъ; этимъ восклицаніемъ стоящіе внизу работники даютъ знакъ стоящимъ выше пріостановить спускъ деревьевъ. Cм. кінатов. Шух. I. 180.
Доня́ти Cм. донімати.
Зменшати 2, -шаю, -єш, гл. = зменшувати.
Ля II. Употребляется какъ вставка. Я ходив ля до нею. Вх. Зн. 34. П'ять днів ля робив. Вх. Зн. 34.
Пінявий, -а, -е. Пѣнистый.
Пожахати, -ха́ю, -єш, гл. Попугать.
Позатиллю нар. Сзади. А молода Марусенька позатиллю йде. Гол. І. 54.
Шуліка, -ки, м. Коршунъ. Ном. № 13386.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУР-ГУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.