Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуцульщина

Гуцу́льщина, -ни, ж. Мѣстность въ Галиціи (уу. Косивскій, Печенижинскій, Надвирнянскій) и Буковинѣ, заселенная гуцулами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛЬЩИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛЬЩИНА"
Городськи́й, -а́, -е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. Ном. № 10491.
Допе́ртися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Дотащиться.
Дрівця́, -ве́ць, с. мн. ум. отъ дрова.
Знання, -ня́, с. Знаніе. Левиц. Пов. 266.
Козаченько, -ка, м. Ум. отъ козак.
Леле́чич, -ча, м. Аисть-самецъ. Полетів уже леле 2чич, полізу до гнізда. Лубен. у.
Надколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Надковырять.
Облесливість, -вости, ж. Льстивость. Желех.
Охнути, -ну, -неш, гл. одн. отъ охати. Охнуть.
Поголодувати, -ду́ю, -єш, гл. Поголодать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЦУЛЬЩИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.