Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуцульщина

Гуцу́льщина, -ни, ж. Мѣстность въ Галиціи (уу. Косивскій, Печенижинскій, Надвирнянскій) и Буковинѣ, заселенная гуцулами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛЬЩИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦУЛЬЩИНА"
Гуртопра́вця, -ці, м. = Гуртоправ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Завізне́нько нар. Ум. отъ заві́зно.
Каналія, -лії, об. Каналья.
Кватирантів, -а, -е. Принадлежащій квартиранту.
Клей, кле́ю, м. Клей, клейстеръ, все клейкое.
Опасть, -ти, ж. На деревьяхъ: снѣгъ, иней замерзшій. Вх. Лем. 444. Cм. ожеледець.
Оркис, -су, м. Полба. Вх. Лем. 444.
Пестивий, -а, -е. Нѣжный, ласкающій. Мати увечері своїм пестивим голосом нашепче дитині про любов до всього живого. Мир. ХРВ. 84.
Плеканий, -а, -е. Заботливо, нѣжно воспитанный. Уман. у.
Похрякати, -каю, -єш, гл. Захаркать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЦУЛЬЩИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.