Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гургуц

Гургу́ц, меж. для выраженія звука отъ паденія. Як перескакував уже, гургуц! — каже. Ном. № 13663.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРГУЦ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРГУЦ"
Блідолиций, -а, -е. Блѣднолицый. Желех.
Де́рен, -рну, м. Дернъ. Черк. у. Зрівняв землю, покрив дерном, щоб ніхто не бачив, де полягли Гонти діти, голови козачі. Шевч. 204.
Ли́ства, -ви, ж. 1) Часть берда. (Cм.) Шух. І. 256. 2) Часть снувалки. (Cм.) МУЕ. III. 15.
Мітли́ще, -ща, с. Древко для метлы.
Однокровник, -ка, м. Родственникъ, единокровный. Зміев. у.
Притюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Укрѣпить соломенную крышу притюжинами. Міусск. окр.
Причинець, -нця, м. Зачинщикъ, виновникъ. Закр.
П'яно нар. До пьяна. Солодко ззісти, п'яно спити, хороше походити. МВ. (О. 1862. III. 40).
Ростанути Cм. роставати.
Хванд, -ду, м. = ус 3. Мнж. 193.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРГУЦ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.