Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гутю!

Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Звенигор. у. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали. Грин. ІІІ. 283.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУТЮ!"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУТЮ!"
Бухкати, -каю, -єш, гл. = бухикати.
Гультіпа́ка, -ки, м. 1) Голь, бѣднякъ, оборвышъ (вслѣдствіе разгула). Ви не які небудь бурлаки, гультіпаки, а січовика. Стор. II. 277. 2) Повѣса, кутила, гуляка.
Дручо́к, -чка, м. Ум. отъ друк.
Заскара́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Забожиться, поклясться словами: Скарь ня, Боже! Вх. Лем. 417.
Лопону́ти, -ну, -не́ш, гл. Дать тягу, улепетнуть. Лопоне він од мене. Рудч. Ск. І. 63.
Мість пред. = ii. Місто.
Напекти́, -ся. Cм. напікати, -ся.
Опатрати, -раю, -єш, гл. = обпатрати.
Хвітькати, -каю, -єш, гл. Посвистывать. Жовна фітькала, туркала горлиця. Св. Л. 211.
Шегерявий, -а, -е. Шепелявый. Козел. у. Він трохи шегерявий. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУТЮ!.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.