Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гурчати

Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 342.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
Гомінки́й, -а́, -е́. Громко говорящій, звучный. Торжища гомінкі. К. ДЗ. 6.
Захлянути и захлясти, -ну, -нешъ, гл. Отощать, ослабѣть. Захляла молодецька сила. Греб. 354.
Збрести́, -ду́, -де́ш, гл. Сбрести, уйти. Скотина збреде з дому. Чуб. І. 48.
Можли́вість, -вости, ж. Возможность. Желех.
Молодожо́н, -на, м. Молодоженъ. Старий, та перевернувсь на молодожона. Черк. у.
Навиглядіти, -джу, -диш, гл. Научиться, привыкнуть, имѣть успѣхъ. Мнж. 186.
Ошмалити, -лю, -лиш, гл. = обшмалити. Котл. Ен. III. 56.
Підпіячити, -чу, -чиш, гл. Подкутить. Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили. Харьк. у.
Талування, -ня, с. 1) Топтаніе, вытаптываніе. Шейк. 2) = нехтування.
Трухан, -на, м. Индюкъ. Шейк. Вх. Зн. 71.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.