Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гурчати

Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 342.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
А́фрика, -ки, ж. Африка.
Благочестя, -тя, с. Православіе. ЗОЮР. І. 69. КС. 1884. І. 166. От у Тройці благочестие, а в нас унія. ЗОЮР. І. 262.
Видма, -ми, ж. Песчаное мѣсто, изъ котораго въ вѣтренную погоду засыпаетъ пескомъ ближайшія поля. Кролевец. у.
Дрібни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Рѣзать, крошить, разбивать, раскалывать мельче, чѣмъ нужно. Не дрібни бо так сахарю: хай більші грудочки будуть. Харьк. Не дрібни локшини: я дуже дрібної не люблю.
Дя́конів, -нова, -ве Принадлежащій діакону.
Попідв'язувати, -зую, -єш, гл. Подвязать (во множествѣ). У саду дерева попідв'язувала. Черниг. у.
Потерти Cм. потирати.
Почта, -ти и пр = пошта и пр.
Присісти Cм. присідати.
Роняти, -няю, -єш, гл. = ронити. Що так роняєш дрібні слізоньки. Чуб. V. 119.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.