Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гурчати

Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 342.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
Карбик, -ка, карбичок, -чка, м. Ум. отъ карб.
Обчемсати, -саю, -єш, гл. = обчимхати. Вх. Зн. 43.
Памнятущий, -а, -е. = пам'ятущий. Бог памнітущий. Фр. Пр. 70.
Працювальник, -ка, м. = працівник. Конст. у.
Привій, -вою, м. Веревка или ремешекъ, которымъ прикрѣплено къ верхней части ярма кольцо (каблучка), соединяющее ярмо съ дышломъ. Чуб. VII. 405. Рудч. Чп. 250.
Приробити Cм. приробляти.
Путивець, -вця, м. Проселочная дорога. Борз. у. Сидять на дорозі аж дванадцять вовків.... Сидять рядком по путивцю, наче ждуть мене. Г. Барв. 443. Ум. пути́вчик.
Сплітачка, -ки, ж. Раст. Cuscuta epilinum. Вх. Лем. 469.
Стишка нар. = стиха 2. Знишка та стишка. Ном. № 3037. Так як та свиня: стишка мішки рве. Ном. № 3038.
Шкареберть II, -ти, ж. = шкопирта. КС. 1887. VI. 476.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.