Безупинно нар. Безостановочно, безпрерывно.
Горноста́й, -та́я, м. 1) Горностай. Гаєм — маєм, лебедем — Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм. 2) Родъ птицы? Летів горностай через сад, роспустив пір'ячко на ввесь сад. Та же пѣсня. Вѣрнѣе, однако, что здѣсь просто забыто значеніе слова горностай, и въ пѣснѣ оно подставлено вмѣсто какого-либо иного, но схожаго, слова, названія птицы.
Засну́лий, -а, -е. Уснувшій. Заснулий на зіму бабак.
Затверді́лий, -а, -е. Загрубѣлый, затвердѣвшій. Серце бо їх затверділе.
Кановця, -ці, ж. = коно(і)вка. Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала.
Попритуляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и притулити, но во множествѣ. Попритуляв... (одрізані) уха до голови, — вони знов поприростали.
Руський, -а, -е. 1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій.
2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська.
3) Великороссы.
Увірванець, -нця, м. = увірва.
Уплітка, -ки, ж.
1) Гарусная лента въ косахъ.
2) Чужіе волосы, вплетаемые женщинами въ косы. Ум. уплі́точка.
Цур меж.
1) Прочь съ чѣмъ, кѣмъ, ну его, тебя.... (выражаетъ желаніе избавиться отъ чего, не имѣть съ чѣмъ дѣла). «Цур їй, пек від нас!» каже Олена. Цур тобі, який ти дурний. Таке робили, що цур йому вже і казать. Цур тобі пек!
2) Чуръ, стой, погоди (выражаетъ запретъ, непремѣн. условіе, напр. въ игрѣ). Цур на тонший кінець! Цур, міньки не розміньки! мертвого з гроба не вертають. Е, ні, стривайте, цур не грать, а то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь.
