Герць, -ця, м. = герець.
Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть.
Зряджати, -джа́ю, -єш, сов. в. вряди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Наряжать, нарядить; убирать, убрать. Шо в суботу кісоньку чесала, а в неділю головку зряжала. Не за для тебе ся калинонька сажена, а за для тебе дівка Галочка зряжена. Блищить шабля козацькая від срібла та злата, зрядив його пан ласкавий як рідного брата.
2) Снаряжать, снарядить. Зрядили його (в дорогу) і він пішов. Треба синів на чужину зряжати. Зряджають молодіж на нове хазяйство.
Кагляний, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ каглі.
Пожурити, -рю́, -риш, гл. Опечалить (многихъ). Росказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх.
Пообскубати, -ба́ю, -єш, гл. Ощипать, оборвать (во множествѣ).
Сірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ сіра.
2) Сѣрка къ ушахъ.
Тихіський, -а, -е. = тихісінький.
Хававкати, -каю, -єш, гл. Кричать (о перепелѣ). Перепела хававкали.
Черешнина, -ни, ж. Одно дерево черешни. Ой вишнино-черешнино, чом ти листу не пускаєш?
