Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуркота

Гурко́та́, -ти, ж. 1) = Гуркіт. 2) Мурлыканіе. А на кота — гуркота, а на діти — дрімота. Мет. 3.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 341.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРКОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРКОТА"
Безвікий, -а, -е. О сосудѣ: безъ крышки. Безвіка бодня.
Вибалок, -лку, м. Отроги оврага, степной балки.
Вовкодухий, -а, -е. Злой. Волын. г. Слов. Д. Эварн.
Гниляк, -ка, м. Сгнившее растеніе.
Запуза́тіти, -тію, -єш, гл. 1) Отростить брюшко. Скілько не їж, то не забагатієш, а запузатієш. Мнж. 165. 2) Забеременѣть.
Знакімля, -ля, знакім'я, -м'я, с. Знакомство. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Мотуша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Шевелить. І тілько й видно, що живий, бо раз-у-раз руками мотушає. Ромен. у.
Обжира, -ри, об. = обжора.
Пуперник, -ка, м. Карликъ. Вх. Уг. 264.
Цурання, -ня, с. Отреченіе, удаленіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРКОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.