Власнору́чно, нар. Собственноручно.
Збу́й-Вік, -ка, м. 1) = збудь-вік. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. 2) мн. Мелкое или малоцѣнное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли.
Ноді нар. Сокращенное иноді.
Побігання, -ня, с. Бѣганіе, побѣгушки. Ум. побіганнячко. Ой весна-красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і доброє літечко... Моїм діткам на побіганнячко.
Попередруковувати, -вую, -єш, гл. Перепечатать (во множествѣ).
Скрупілий, -а, -е. Заскорузлый. Кожух скрупілий.
Супротивний, -а, -е. Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав.
Тукати, -каю, -єш, гл. Ударять, стучать равномѣрно. Дятел тукає в дерево. Прийшов же я під віконце — тук, тук! «Вийди, дівчино, бо я вже тут». — Ой не тукай, гультаю, не тукай!
Уходити 2, -джу, -диш, гл. Поносить вдоволь одежду. Ла світі сі не нажили, красно не входили.
Шишка, -ки, ж.
1) Шишка.
2) Украшеніе изъ тѣста на пасхальномъ хлѣбѣ, подражающее виду сосновой шишки.
3) Свадебный хлѣбъ особаго рода. От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць.
4) Крышка курительной трубки.
5) У келефа: часть палки, выдающаяся надъ рукоятью. Ум. шишечка.
