Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голочванько

Голочванько, -ка, м. Убогій франтъ, бѣднякъ, желающій чваниться франтовствомъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 305.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОЧВАНЬКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОЧВАНЬКО"
Бездіяльний, -а, -е. Бездѣятельный. Башт. 159.
Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл. 1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.
Вициганити, -ню, -ниш, гл. Выманить; выклянчить.
Вулій, -лія, м. Улей.
Дівочка, -ки, ж. Ум. отъ діва.
Заму́лити Ii, -ся. Cм. замулювати, -ся.
Лі́тря, -рі, ж. Переносная лѣстница обыкновенная. Шух. І. 104.
Підстожини, -жин, ж. мн. Мякина, части колосьевъ и зерно, обсыпающіяся вокругъ стога при кладкѣ его. Рк. Левиц.
Човничок, -чка, м. Ум. отъ човен.
Штак, -ку, м. 1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. I. 255. МУЕ. III. 17. 2) = штакун. Мали побити арештанти штаків, та стройові нагодились. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОЧВАНЬКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.