Верховина, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Ум. верховинка.
Гарба, -би, ж.
1) Большая телѣга на высокихъ колесахъ, арба.
2) Телѣга на двухъ колесахъ. Ум. гарбичка. Тією гарбичкою я по сіно їздив.
Дьо́рка, -ки, ж. Въ выраженіи: дьо́рки да́ти = дьо́ру да́ти. Їх звелів ще кріпше держати, щоб не дали бува дьорки.
Котара, -ри, ж. Юрта, шалашъ. І вибрав за царя раба свого Давида, з кошари його взяв од батьковських овечок.
Палінчарня, -ні, ж. Винокурня.
Повидавлювати, -люю, -єш, гл.
1) Выдавить (по множествѣ). Давить мороз? — Та давить, бодай йому очі повидавлювало.
2) Передавить (многихъ).
Пошанівка, -ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає.
Скандзюбитися, -блюся, -бишся, гл.
1) Скорчиться.
2) Переносно: околѣть. А шоб той собака тобі скандзюбився!
Совгалка, -ки, ж. = совганка.
Учутка, -ки, ж. = поголоска.
