Гаманець, -нця, м. Ум. отъ гаман.
Доли́нка, -ки, ж. Ум. отъ доли́на.
Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Гусей... цілий ключ. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Закипіли казани у ключ. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Золотий ключик до кожних дверей придасться.
Мі́ськаво нар. Грязно, топко.
Побивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає.
2) Бить обо что-либо, ушибать. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває.
3) Обивать. Ой із города Трапезонта виступала галера, златосиніми киндяками побивана. Комарові труну збудували, дорогими сукнами вкладали, золотими цвяхами побивали.
4) Одолѣвать, побѣждать. Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває.
5) сльоза сльозу побиває. Слеза за слезой катится. думка думку побиває. Одна мысль быстро смѣняетъ, замѣняетъ другую.
Позгасати, -сіємо, -єте, гл. Погаснуть, потухнуть (во множествѣ).
Помити, ми́ю, -єш, гл. Помыть. Ой помила у воді, посушила на горі.
Своєумець, -мця, м. Все по своему дѣлающій.
Уліжно нар. Удобно для лежанія. Хоч не в'гжно, так уліжно.
Цуркий, -а, -е. 1) Въ видѣ палочекъ. 2) О соли: крупный. Цурка сіль. Ум. цурке́нький. Мабуте у пічі вугілля дрібне.... чи ба яке цуркеньке.