Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гомін

Го́мін, -мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМІН"
Двадця́ток, -тку, м. Двадцать. До літ двадцятка сяк-так було, а в сім часі і того не стало. Млр. л. сб.
Дяченкі́вна, -ни, ж. Внучка дьячка.
Колокі́локъ, -лка, м. 1) Ум. отъ колокі́л. 2) мн. Родъ прически дѣвушекъ съ зубчастим проборомъ. Чуб. VII. 423.
Коцький, -а, -е. Фамилія сказочнаго кота, произведенная отъ слова кіт (котський). Приходить до його лисичка, та й питає його (кота): Що ти таке? А він каже: я пан Коцький. Рудч. Ск. І. 23.
Павовий, -а, -е. Павлиній. Із столика бере да вінок плете, швовий вінок, чистий барвінок. Чуб. III. 302.
Пампух, -ха, м. Родъ пышки — печеной или вареной. Маркев. 152. Пливає, як пампух в олію. Ном. № 1720. Ум. пампушок. Така пухната, мов пампушок. Гн. II. 27.
Понаплакуватися, -куємося, -єтеся, гл. Наплакаться (о многихъ).
Пузце, -ця́, с. 1) Ум. отъ пузо. 2) Часть веретена. Cм. веретено 1.
Рукодаїни, -їн, ж. мн. = заручини. Чуб. IV. 65.
Царик, -ка, м. 1) Ум. отъ царь. 2) = мишачок 2. Вх. Уг. 252, 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОМІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.