Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гомін

Го́мін, -мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМІН"
Варовня, -ні, ж. Сторожевая башня. Уман. І. 17.
Дармові́с, -су, м. 1) Бесполезно висящая вещь. 2) Пелерина въ шинели. 3) Брелокъ, подвѣска, подвѣсное украшеніе. Шух. І. 127, 299. 4) Лишній участникъ въ дѣлѣ, человѣкъ, присутствующій безъ надобности. Чого тут виснеш, дармовісе? 5) Phallus impotentis. 6) мн. ч. Связь, перекладина между двумя кольями.
Єги́пет, -пту, м. Египетъ.
Кабинетний, -а, -е. Кабинетный. То велика помилка кабинетних людей, польських політиків. Правда, 1868, 437.
Комендерувати, -ру́ю, -єш, гл. Начальствовать, командовать. А пан майор молоденький на воронім коню, ворон конем вигріває та й комендерує. Федьк.
Люз, -зу, м. 1) Свободное мѣсто. Желех. люзом. Какъ нарѣчіе: свободно; въ безпорядкѣ; неукрѣпленно. Люзом ходити. Желех. Кінь... на каменистій дорозі пошнипає (обнюхає) каміне, попробує ногою, чи не лежить воно люзом. Шух. І. 79. 2) Смѣна караула? Федьк. III. 165.
Марнува́ння, -ня, с. Напрасная трата, потеря.
Непідлеглість, -лости, ж. Независимость.
Пасемник, -ка, м. = пасемко. Гол. Од. 36.
Поздирати, -ра́ю, -єш, гл. Содрать (во множествѣ). І який то дурень поздирав кору з дерева. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОМІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.