Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гомін

Го́мін, -мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМІН"
Го́рдо нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Поводиться гордо. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). Устань, Господи, щоб злющі гордо не неслися. К. Псал. 19.
Зажовті́ти Ті́ю, -єш, гл. Зажелтѣть. Ой чиє ж то поле зажовтіло, стоя? Чуб. III. 242.
Затрю́хати, -хаю, -єш, гл. Побѣжать мелкой рысцой.
Підстріха, -хи, ж. Мѣсто під стріхою.
Позалютовувати, -вую, -єш, гл. Запаять (во множествѣ).
Помастити, -щу́, -сти́ш, гл. 1) Помазать. Помасти вареники. Помасти тим болотом очі. Гн. І. 125. Вона її (піч) попідводила, помастила. Чуб. II. 67. 2) Запачкать. Помастила одежу. Уман. у.
Стригавка, -ки, ж. Трясина. Вх. Зн. 67.
Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце. Рудч. Ск. II. 4.
Тютьки нар. Въ выраж.: і не тютьки. И не догадывается, и не замѣчаетъ. Старий Кульбашний і не тютьки, що ззаду робиться. О. 1861. X. 23.
Умерти Cм. умірати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОМІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.