Веретінник, -ка, м. 1) Часть ручного млина. Шух. I. 103. 2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи витокъ съ веретена на мотовило: на четырехугольной деревянной подставкѣ — лавиці стоитъ вилки — розсоха, которыя своимъ хвостом укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсох надѣта дощечка — правило, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — правило; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.

Виляскувати, -кую, -єш, гл. Сильно хлопать, щелкать, шлепать. Виляскуючи малахаєм. Мир. ХРВ. 39. Карасі, язі, щуки, окуні виляскують по воді. О. 1862. ѴІІІ. 16.

Галасуватий, -а, -е. = галасливий. К. Кр. 40.

До́тіль нар. = дотя.

Жива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Поживать. Праведно в миру живали. Котл. Ен.

Оробина, -ни, ж. = горобина. ЗЮЗО. І. 137.

Повикочувати, -чую, -єш, гл. Выкатить (во множ.). Бочки меду та горілки повикочувані. Рудч. Ск. II. 81. Бочками повикочували венгерське вино. Стор. МПр. 146.

Поширити, -рю, -риш, гл. 1) Распространить. 2) Cм. і поширяти.

Спромагатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спромогтися, -можуся, -жешся, гл. 11. Получать, получить возможность, смочь, возмочь. Не спроможеться кінчити. Св. Л. XIV. 29. 2) Разживаться, разжиться, получить средства сдѣлать, собраться со средствами. Спромігся дід на обід, а ба ба на кисіль. Ном. № 4904. Боже мій! коли то я спроможусь своїх волів купити? Кобел. у. Спромігся Солопій весною на горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 93).

Ширококрилий, -а, -е. Съ широкими крыльями. К. МБ. X. 144.