Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голосник

Голосник, -ка, м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п. КС. 1882. ѴІІІ. 281.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 305.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСНИК"
Гендлювати, -люю, -єш, гл. Барышничать, маклачить.
Ді́цтво, -ва, с. = Дитинство. МВ. І. 14. Левиц. Пов. 174.
Зелене́нько
Зе́рнечко, -ка, с. Ум. отъ зерно.
Недбання, -ня, с. = недбалість.
Пиловини, -вин, ж. мн. Опилки. Вх. Лем. 448.
Покорятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. покоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Покоряться, покориться.
Римарщина, -ни, ж. Шорное мастерство.  
Ціле нар. Дѣйствительно, въ самомъ дѣлѣ. Угор. та бо й ціле! Конечно. Фр. (Желех.).
Чудотворний, -а, -е. = чудовний 1. Ой Спасе наш Межигорський, чудотворний Спасе. Шевч. 256.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОСНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.