Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голосник

Голосник, -ка, м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п. КС. 1882. ѴІІІ. 281.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 305.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСНИК"
Ве́ргнути, -ся. Cм. Вергати, -ся.
Дріб'язки́й, дріб'язко́вий, -а, -е. Мелочной.
Здихави́читися, -чуся, -чишся, гл. Получить удушье. Здихавичилась коняка. Н. Вол. у.
Ма́цяти, -цяю, -єш, гл. = мацати. Вх. Лем. 434.
Пересміятися, сміюся, є́шся, гл. Окончить смѣяться. Тупотун перечасував, давши товаришам пересміятись, і став далі казати. Г. Барв. 314.
Повбирати, -ся, гл. = повбірати, -ся.
Поділом нар. По частямъ. Радом. у.
Поізбавити, -влю, -виш, гл. = позбавити. А ти мене поізбавив любого спокою. Гол. І. 323.
Проповідник, -ка, м. Проповѣдникъ. К. Кр. 27.
Прочустрити, -рю, -риш, гл. Задать трепку.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОСНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.