Визиватися, -ваюся, -єшся, гл. Браниться. Зачали ся визивати.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Жми́кати, -каю, -єш, гл. = жмакати 2. Жмикати сорочку.
Засипатися 2, -паюся, -єшся, сов. в. засипатися, -плюся, -лешся, гл. Засыпаться, засыпаться. Нехай мені гарячим піском очі засиплються. Засипалась криниченька золотим піском.
Кривак, -ка, м.
1) Кривое дерево (срубленное).
2) Посуда, въ которой жарятъ поросять. Подольск.
3) Заяцъ.
Нари́тники, -ків, м. мн. Шлея. Пристало, як свині наритники.
Побіляти, -ля́ю, -єш, сов. в. побілити, -лю́, -лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Нащо мені, моя мати, личко побілила? Побілили... полотно.
Послух, -ху, м. Послушаніе.
Похідній, -я, -є. Походный.
Спідняк, -ка, м. 1) Нижній жерновъ на мельницѣ. 2) Нижній пильщикъ. 3) Дно кобзы. 4) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. . 5) Снятое молоко. Вершки з глечиків позбірають, а спідняк позливають у сулеї та ото й продають дешево.