Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гомоніти

Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМОНІТИ"
Білячий, -а, -е. Бѣличій. Білячий хвостик. О. 1862. ѴІІІ. 33.
Горба́стий, -а, -е. Холмистый. Горбастий цвинтарь у молодого лікаря, т. е. многіе умираютъ. Ном. № 13933.
Звінува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Лишиться приданаго. Бо ся уж звікувала з козачками поїхала. Гол. II. 722.
Ластовень, -вня, м. Раст. Asclepias syriaca. ЗЮЗО. І. 113.
Подруженька, подружечка, -ки, ж. Ум. отъ подруга.
Пхиць! меж. Толкъ! Невістка сплеснула руками, а потім мене пхиць! Г. Барв. 403.
Розситити, -чу́, -ти́ш, гл. О медѣ, сахарѣ: развести водой. Розситити (мед) так, як би в продажу. Чуб. І. 72.
Ткачишин, -на, -не. Принадлежащій женѣ ткача.
Хвалда, -ди, ж. 1) Фалда, складка въ платьѣ. 2) присісти хвалди. Усидчиво работать. А правда, добре присів'їсь хвалди. Ном. № 13166. Cм. фалд.
Шквирк, -ка, м. Раст. Larix decidua. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.