Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гомоніти

Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМОНІТИ"
Ласун, -на, м. Лакомка. Ум. ласунець, ласунчик, ласунчичок.
Ману́шка, -ки, ж. Малютка. Та воно манушечка, — не бий його. Волч. у.
Обставити, -ся. Cм. обставляти, -ся.
Патлашки, -шок, ж. мн. Родъ растенія. Ой на горі, на горі зацвіли патлашки. Грин. III. 231.
Похребт, -ту, м. Хребетъ, спина. Бик має міцний похребт. Вх. Лем. 455.
Спілчливий, -а, -е. Склонный, способный къ дѣйствіямъ въ компаніи, хорошій товарищъ въ общемъ дѣлѣ. Іван чоловік спілчливий; як спілчливі люде, шо добре. а як той соб, а той цабе, то зле. Черк. у. (Лобод.).
Тогідний, -а, -е. = торішній. Брат у тогіднім році найшов. Гн. II. 176.
Топтання, -ня, с. Топтаніе.
Турун, -на, м. Насѣк. Carabus, жужелица. Вх. Пч. І. 5.
Шалатися, -лаюся, -єшся, гл. Слоняться. Черном. Шалавсь увесь день по городу. Лохв. у. шалаєшся! кричатъ на лошадь, когда она неровно идетъ, туда и сюда сворачивая. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.