Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гомоніти

Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОМОНІТИ"
Бейбас, -са, м. = бельбас. Умієте загадувати, а розгадати так не вмивались. Та й куди вам, таким бейбасам. Кост. (О. 1862. VI. 52).
Гріхо́вно нар. Грѣховно, грѣшно. К. МХ. 18.
Домани́ти, -ню́, -ниш, гл. Приманить. Ніяк теляти до рук не доманиш. Черк. у.
Зарібкува́ти, -кую, -єш, гл. Зарабатывать, имѣть заработки, ходить на заработки. Він зарібкує. Вх. Лем. 416.
Ли́тий, -а, -е. 1) Литой. Несуть пани есаули козацькую збрую: литий панцирь порубаний, шаблю золотую. Шевч. 363. 2) Массивный, плотный, цѣльный. литий по́яс. Поясъ, вышитый золотомъ. Гол. Од. 29.
Ме́рвити, -влю, -виш, гл. Комкать, мять.
Начорнити, -ню́, -ни́ш, гл. = начорнити.
Нім сз. Прежде чѣмъ, пока. Три свічки іспалало, нім ся нарадили. Гол. І. 62.
Судський, -а, -е. = судовий. МВ. ІІ. 190.
Цугундер, -ра, м. ? Нап'яв на цугундер. Ном. № 10657.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.