Борозний, -а, -е. = борозенний Запріг хлопець п'ять волів, — нема шостого колішенного, борозного.
Даву́чий, -а, -е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад.
Ду́дочка, -ки, ж. Ум. отъ дудка. 1) Маленькая свирѣль. Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, заграй мені у дудочку стиха помаленьку. вони всі в одну дудочку грають. Всѣ однимъ заняты, всѣ одинаковы. 2) Трубочка. У тоненьку скляну дудочку.... налиймо води і нагріймо її, то вода підійметься вгору. 3) Родъ танца. Тут инчі журавля скакали, а хто од дудочки потів.
Ду́тель, -ля, м. Пустой орѣхъ. Дутеля взяв. ду́теля ззі́сти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком як раз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із'їв.
Завірю́ха, -хи, ж. Вьюга, мятель. Аж гульк, — зіма впала, свище полем завірюха. Завірюха — треба кожуха. Ув. завірюшище.
За́порток, -тка, м. = запороток. Употребляется какъ бранное слово въ приложеніи къ дѣтямъ и въ смыслѣ заморышъ.
Згрі́зність, -ности, ж. Строгій видъ. Старшині тра згрізність мати.
Зорній, -я, -є. Заревой. Як ліпшім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає,... поети, мов боги, ні нащо не вважають і пісню зорнюю про дольній світ співають. зорнути. Cм. зринати.
Менува́ти, -ную, -єш, гл. Именовать.
Настромлювати, -млюю, -єш, сов. в. настроми́ти, -млю́, -миш, гл. Натыкать, наткнуть, надѣвать, надѣть. Одинчика убили і настромили на віху його козацькую головку.
