Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голосити

Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Ном. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. Шевч. 87. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. Мет. 17. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 103). Сині хвилі голосили. Шевч. 386. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога. Левиц. І. 375.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 304.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСИТИ"
Житце́, -ця́, с. Ум. отъ жито.
Змружувати, -жую, -єш, сов. в. змру́жити, -жу, -жиш, гл. Закрывать, закрыть (глаза). Іще й очко змружить. Грин. III. 163.
Пила, -ли, ж. Пила. Шух. І. 88, 175. Ум. пилка.
Погромище, -ща, с. Разгромъ. Мов після великої пожежі, або після татарського погромища. Морд. Пл. 6.
Посопти, -плю́, -пе́ш, гл. Посопѣть.
Праворушниця, -ці, ж.( = праворучниця). Эпитетъ Божіей Матери. Сидящая по правую руку? Господи милостивий, поможи мені і Матер Божая праворушниця. Мил. М. 42.
Прочвалати, -ла́ю, -єш, гл. Протащиться, проплестись.
Розсипка, -ки, ж. В розсипку. Въ разсыпную. В розсипку кінних роспустивши, сам як опарений кричав. Котл. Ен.  
Росказ, -зу, м. Повелѣніе, приказаніе. Чуб. ІІІ. 378, 379. Разом за Божим росказом. Ном. Горе дворові, де корова росказ волові. Ном.
Улад нар. 1) Стройно; въ тактъ. Влад співають гімн. Шевч. 604. 2) = до ладу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.