Жалібни́ця, -ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. Это слово является въ поэзіи обычнымъ эпитетомъ любящей матери или сестры. Братчики роздяглії Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Матері-жалібниці у його не було. Ум. жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся.... до моїх сестричок-жалібничок.
Жовтля́вий, -а, -е. = жовтявий.
Либоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = либати 2.
Ме́кати, -каю, -єш, одн. в. ме́кнути, -ну, -неш, гл. Блеять.
Мі́ло нар. = дрібно. (Порубано) біле тіло, як мак міло.
Паруб'ячий, -а, -е. = парубочий.
Плечиці, -чи́ць, с. мн. Ум. отъ плечі. Cм. плече.
Сопляк, -ка, м. = сопіль.
Тягеля, -лів, м. мн. Родъ верхней одежды, козацкій полукафтанъ? Тягеля червонії од піл до коміра золотом гаптовані.
Хороство, -ва, с. Пригожесть. Що по тому хоростві, як не вміє жати? Ой, мати моя, що ти гадала, шо мені світ зав'язала? Ци на хороство, ци на багацтво, ци на хорошу вроду?
