Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голубити

Голубити, -блю, -биш, гл. 1) Ласкать, нѣжить, лелѣять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389. 2) Лелѣять, питать (мысли, надежды). Голубити в серці надії великі. К. Досв. 29. Голублячи такі думки в серці. Мир. ХРВ. 71.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 306.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛУБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛУБИТИ"
Безносий, -а, -е. Не имѣющій носа, безносый. Де багато баб, там дитя безносе. Ном. № 6667.
Обнюхати Cм. обнюхувати.
Пилити, -лю́, -ли́ш, гл. Пылить. Ой помалу, дружечки, йдіте, пилом не пиліте, щоб нашая пава пилом не припала. Грин. III. 474.
Пічовий, -а́, -е́ Печной. пічова лопата. Лопата для сажанія хлѣба въ печь. Черк. у.
Пражина, -ни, ж. Родъ земельной мѣры. Чуб. VI. 205.
Прісь! меж. Крикъ на кошку: брысь!
Простень, -ні, ж. Нитка на веретенѣ. Шух. І. 148. Вх. Зн. 55.
Простий, -а, -е. 1) Простой. Простий люд. К. ЧР. 359. Хто таки, простий чоловік, дається в знаки. Ном. № 4114. 2) Прямой. Визволь, Господи, невольника з неволі на простії дороги. АД. І. 91. Я знаю сам, що просте, що кривее. К. Іов. 15. 3) Прямой, искренній. Десь Бог мене покарав, — лиху долю мені дав; лиху долю, просту душу. Чуб. V. 229.
Прядівина, -ни, ж. Одно волокно пеньки. Усе прядіво гряд повибивав, — нема й прядівини. Конст. у.
Статковитий, -а, -е. = статечний. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛУБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.