Відважити, -ся. Cм. відважувати, -ся.

Відживляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відживити, -влю, -виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало. МВ. (О. 1862. І. 78).

Догорі́лий, -а, -е. Догорѣвшій.

Жо́рно, -на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. І. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. ІІ. 200. Болѣе употр. во мн.: жорна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. ІІ. 382. Части жорен: ла́би — ножки (4) поддерживающія колоду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежить спідник — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обича́йці, — поверхни́к — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кросна; сквозь отверстіе перекладины проходить погонач — шесть, упирающійся нижнимъ концемъ въ кагане́ць — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прого́рницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходить мучнико́м изъ подъ жернова и подаетъ въ корито. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходить желѣзное веретено, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (кагане́ць) поркли́ці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прого́рниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Шух. I. 146. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кросна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ горло ( = прогорниця) и выходить изъ подъ жернова жолобом. Шух. I. 261, 264. Cм. еще млин ручний. Ум. Жоренця.  

Зрушитися, -шуся, -шишся, гл. Дрогнуть, сдвинуться. зрушилась земля́ — нар. повѣрье, по которому земля при первомъ весеннемъ громѣ какъ будто вздрагиваетъ. Зрушилась земля, то тепер усе буде рвота. Н. Вол. у.

Охабиско, -ка, с. = охаба 2. Вх. Зн. 45.

Перетинати, -на́ю, -єш, сов. в. перетяти, -тну, -не́ш, гл. 1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь. А у його та була така шабля, шо на шо настачиш, так і перетне. Мнж. 36. 2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу. Не читав князь Єрема листів, іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. К. Досв. 223. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином. Александров. у.

Питки II, -ток, ж. мн. Выпивка, пьянство. Ти все в пишках та все в гульках, а об смерти нема думки. Грин. III. 143.

Слід I, -ду, м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько.

Чорноталь, -лю, м. = чорнолоз. ЗЮЗО. I. 134.