Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вичапати

Вичапати, -паю, -єш, гл. Съ трудомъ выбраться. Ледві вичапав відтіля. О. 1862. VI. 61.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 199.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЧАПАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЧАПАТИ"
Барабанчик, -ка, м. Барабанщикъ. Ой іде, іде барабанчик, путкувками креше. Гол. І. 309.
Бачко, -ка, м. Имя собаки. Дві собаки: чуйко і бачко. Чуб. II. 154.
Бламанка, -ки, ж. = ласощі. Аби думки не мучили, а без бламанки (без ласощів) засну. Ком. Пр. № 545.
Боршєвка, -ки, ж. Раст. Conium maculatum. Шух. І. 21.
Відроджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відродитися, -джуся, -дишся, гл. Возрождаться, возродиться.
Діжкови́й, -а́, -е́. Относящійся къ кадкѣ.
Зеріпа́ти, -па́ю, -єш, гл. = зіпати. Вх. Зн. 21.
Ма́зур, -ра, м. 1) Мазуръ, полякъ изъ Мазуріи. 2) Танецъ мазурка. 3) Зоол. Fringilla montana. Вх. Пч. II. 11.
Оспіх, -ху, м. Поспѣшность. для оспіху. Для скорости. О. 1862. II. 65.
Погонич, -ча, м. 1) Погонщикъ, работникъ, погоняющій воловъ при пахотѣ или у чумаковъ. Рудч. Чп. 90. От він узяв, нарвав війце і підпріг єї, а жінку поставив за погонича. Рудч. Ск. І. 180. 2) Возница. Ляснув погонич пугою, коні... потюпали і зникли з очей. К. Оп. 5.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЧАПАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.