Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вихвицом

Вихвицом нар. Вскачь. Жене коні вихвицом.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 196.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИХВИЦОМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИХВИЦОМ"
Випадковий, -а, -е. Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється. Г. Барв. 378.
Грімі́й, -мія, м. Гремящій (о Зевесѣ). Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс грімій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.
Дігтярі́вна, -ни, ж. Дочь дегтярника.
Жируха́ 2, -хи́, ж. = жерелуха.
Мня́та Cм. м'ята.
Оповідач, -ча, м. Разсказчикъ, повѣствователь. Левиц. Пов. 146.
Притирити, -ся. Cм. притирювати, -ся.
Роз'ясити, -шу, -сиш, гл. Открыть, обнаружить. Він узяв і роз'ясив, що Клим зумисне цо зробив. Канев. у.
Роскльовувати, -вую, -єш, сов. в. росклювати, -клюю́, -єш, гл. Расклевывать, расклевать.
Хунтовий, -а, -е. Фунтовой.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИХВИЦОМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.