Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас Боже! Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята.
Зага́дувати, -дую, -єш, сов. в. загада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. 2) Приказывать, приказать дѣлать, сдѣлать распоряженіе, заказывать, заказать. Загадай дурному Богу молиться, він і лоб розіб'є. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. 3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той житиме рік. загада́ти за́гадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. . Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу.
За́їди, -дїв, м. мн. 1) Язвинки по угламъ рта. 2) Желтая кожица въ углахъ клюва молодыхъ птицъ. Пташки цвірінькали, роздявляючи червоні роти з жовтими заїдами. 8) Хищеніе, пользованіе чужимъ. А і тогді не без заїдів було: не дали нам за треть года жаловання. Усюди не без заїдів.
Квіточка, -ки, ж. Ум. отъ квітка.
Покощувати, -щую, -єш, гл.
1) Лакировать; алифить; глазировать. Що маляр малював ще й покощував, вовницею — кучерями повимощував. Стоять мостоньки калиновії, калиновії, покощенії. Та покощувано і полощувано шишечку.
Покуховне, -ного, с. Корчемный сборъ отъ бочки (кухви).
Пороспиватися, -ваємося, -єтеся, гл. Распиться, распьянствоваться (о многихъ). Попи голодні, холодні, необуті, пороспивались.
Поцарювати, -рю́ю, -єш, гл. Поцарствовать. Поцарювали вони трохи.
Тісто, -та, с.
1) Тѣсто. Прилип, як сліпий до тіста.
2) У кожевниковъ: смѣсь пшеничныхъ крупъ, кукурузной муки и соли, каковой смѣсью посыпается при обработкѣ кожа. Ум. тістенько, тістечко, тістонько, тісточко.
Харсонщина, -ни, ж. Херсонская губернія.
