Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вихитувати

Вихитувати, -тую, -єш, сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 196.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИХИТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИХИТУВАТИ"
Дога́яти, -га́ю, -єш, гл.кого. Задержать до извѣстнаго времени. До вечора мене догаяв і таки не віддав грошей. Харьк. г.
Дослі́джувати, -джую, -єш, сов. в. досліди́ти, -джу́, -диш, гл. Изслѣдовать.
Каплавухий, -а, -е. = капловухий. Чи ба який капловухім! Полт. г.
Макови́к, -ка, м. = маківник. Ум. маковичок.
Насклесь нар. Косо, наклонно.
Недобиток, -тка, м. 1) Не совсѣмъ добитый, не совсѣмъ замученный. Старий недобиток, варнак. Шевч. 2) мн. Остатки (войска послѣ пораженія).
Оположитися, -жуся, -жишся, гл. = отелитися. Оположилась корова. Хотин. у.
Поклясти, -кляну и -клену, -не́ш, гл. Поклясть, проклясть. Мене, молоду, кожен поклене. Чуб. V. 747.
Порозбувати, -ва́ю, -єш, гл. Разуть (многихъ)
Прогуляння, -ня, с. Прогулка. Поїдемо, Домно, а в чистеє поле, в чистеє поле да й на прогуляння. Чуб. V. 704. Ой пустіть коня на прогуляння. Грин. III. 631.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИХИТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.