Бодян, -ну, м. Раст. Amisum stellatum. Або горілочку пили.... настояную на бодян.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Заверя́йка, -ки, ж. Родъ запора деревяннаго.
Налокши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Нарѣзать (лапши).
Намудрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Намудрить.
На́мул, -лу, м. Илъ.
Опускати, -каю, -єш, сов. в. опустити, опущу, -стиш, гл.
1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати.
2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав.
Повтомляти, -ля́ю, -єш, гл. Утомить (многихъ).
Прогризатися, -заюся, -єшся, сов. в. прогризтися, -зуся, -зешся, гл. Прогрызаться, прогрызться. Той змій як прогризся скрізь той ліс і знов летить за ними.
Розчепити, -ся. Cм. розчіплювати, -ся.
