Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виховувати

Виховувати, -вую, -єш, сов. в. виховати, -ваю, -єш, гл. 1) Перепрятывать, укрывать, укрыть. 2) Воспитывать, воспитать. Як доглядати дітей, як їх виховувати. К. Псал. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 197.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИХОВУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИХОВУВАТИ"
Гамановий Ii, -а, -е. Относящійся къ II. гаману. гаманове вухо. а) Пирожное, приготовляемое евреями во время празника гамана. б) Бранное названіе еврея. Стор. II. 39.
Допуска́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Допускаться.
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. К. ЧР. 20. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Н. п. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет. 17. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Макс. (1849), 96. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Мет. 84. Молодії да козаченьки да жалю начинили. Лукаш. 68. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Котл. Н. Полт. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Шевч. 293. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. Левиц. І. 203. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Левиц. І. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). Левиц. І. 68. жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ном. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький. Гол. І. 295.
Занива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зани́ти, -нию, -єш, гл. Изнывать, изныть. Ниє, ниє, заниває моє серце без тебе. Мет. 61. Згадаю Бога, засумую, подумаю, — заниє серце. К. Псал. 174.
Куйовдити, -джу, -диш, гл. 1) Всклокочивать. 2) Мести (о мятели). А що, Петре, чи далеко заїдемо? бач, яка хуртовина! бач, як куйовдить. О. 1861. V. 66.
Моргу́лець, -льця, м. Въ загадкѣ: глазъ. Стоїть хапун (рот), над хапуном — сопун (ніс), над сопуном моргульці, над моргульцями — поляна, над поляною ліс. Чуб.
Роковини, -вин, ж. мн. Годовщина. Роковини по Шевченкові. О. 1862. III. 22.
Сливе нар. Почти. Пуд старость сливе і в рот не брав. Рудч. Ск. І. 74. Павла вона сливе й не бачила. МВ. (О. 1862. І. 81).
Тикати, -каю (-чу), -єш (-чеш), гл. 1) Тыкать, втыкать. 2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче. Шевч. 3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. Ном. То це він на батька тикав? Левиц. Пов. 184.
Тілький, -а, -е. Такой числомъ, счетомъ, столькій. А то вже тілький час! тілько літ! Гн. II. 30.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИХОВУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.