Балакатися гл. Употреб. безлично: балакається, балакалось. Говорится, говорилось. Чого ж ви мовчите? — Та якось не балакається.
Бур'Ян, -ну, м. Сорная трава. Лежав у бур'яні бровко муругий. Дунай засихав, зіллям заростав, зіллям-бур'яном, усяким квітом. Ум. бур'янець, бур'янчик. Ув. бур'янюка.
Вм... Cм. ум.
Діскува́тися, -куюся, -єшся, гл. Искать, хлопотать. Пропав віл, не дуже за ним і діскуються.
Заіскри́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. = заіскрити. Затокотіло у Кобзи серце, заіскрились очі.
Мися́ III, -ся́ти, с. Мышенокъ. Ум. мися́тко.
Назди́б нар. Навстрѣчу.
Позаплішувати 2, -шую, -єш, гл. То же, что и заплішити, но во множествѣ.
Слинути, -ну, -неш, гл. Разноситься, разглашаться. По нещасній Україні слинула новина: не єдного смерть спіткала козацького сина. Нехай твоя слава слине, турецькая нехай гине.
Урізати, -жу, -жеш, гл.
1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. З лихого торгу хоч поли врізавши. Сього пальця вріж — болить, і того вріж — болить. Урізав вовкові хвіст.
2) Ударить. Та як уріж її (кулаком) по виску.
