Балахрестити, -щу, -стиш, гл. Шалить, шутить, балагурить.
Ґавзу́н, -на́, м. Большой горшокъ.
Жіно́цтво, -ва, с. соб. 1) Женщины. Жіноцство щебече, усі разом росказують і ні одна не слухає. 2) Замужняя жизнь. В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою.
Заневірні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Подурнѣть, известись, истощиться. Гак молодиця заневірніла, наче з домовиті встала. 2) Сдѣлаться дурнымъ, гадкимъ.
Копитник, -ка, копитник, -ка, м. = ко́питень.
Льо́шка, -ки, ж. Ум. отъ льо́ха.
Насмикувати, -кую, -єш, сов. в. насмикати, -каю, -єш, гл. Надергивать, надергать. Ворона напряде, сорока насмиче.
Підзамчанин, -на, м. Житель мѣстности передъ замкомъ. Не встоять замкові і підзамчане.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Соборище, -ща, с. = собір.
