Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канцілюга

Канцілюга, -ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така. Кобелякск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЦІЛЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЦІЛЮГА"
Бічко, -ка (с.?) = клюсак. Вх. Зн. 26.
Вайлуватий, -а, -е. Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.
Відважити, -ся. Cм. відважувати, -ся.
Опат, -та, м. Аббатъ.
Пауки, -ків, м. мн. Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. II. 33.
Пристін, -ну, м. Отвѣсный берегъ рѣки. Харьк.
Роздирати, -ра́ю, -єш, сов. в. роздерти, -деру, -реш, гл. 1) Разрывать, разорвать, раздирать, разодрать. Розідрав сорочку. 2) Растерзывать, растерзать. Чорти роздерли батька. Рудч. Ск. І. 70. Хорти.... роздеруть. Ном. № 12574.
Снозик, -ка, м. 1) Ум. отъ сніз. 2) Въ остовѣ плетеной изъ лозы корзинки — поперечные прутья, около которыхъ загибаются тонкіе прутья, составляющіе сплошную стѣнку корзины. Вас. 148.
Суговора, -ри, ж. Разговоръ. Одпровожали її хто сміхом, хто кивом, суговорою, а хто дивом щирим. МВ. (О. 1862. I. 99). Ум. суговірка.
Уця, уці, ж. = увця. Вх. Уг. 272.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЦІЛЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.