Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канцілюга

Канцілюга, -ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така. Кобелякск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЦІЛЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЦІЛЮГА"
Бузковий, -а, -е. Сиреневый. Квіточка бузкова. МВ. (О. 1862. І. 75).
Володити, -джу, -диш, гл. Увлажать, смачивать. Шух. І. 253.
Заду́маність, -ности, ж. Задумчивость. Желех.
Маґне́с, -су, м. Магнить. Желех.
Неокаяний, -а, -е. Окаянный. Харьк. г.
Підложе, -жа, с. Низкая длинная деревянная скамья, служащая кроватью гуцулу древосѣку въ его зимней лѣсной хатѣ. Шух. I. 174.
Повипускати, -ка́ю, -єш, гл. Выпустить (многихъ). Сад-виноград витоптали, райськії пташки повипускали. Чуб. III. 357. Повипускала дівка людей (з неволі). Драг. 384.
Посемейка, -ки, ж. Семейка. МВ. ІІІ. 138.
Хутряний, -а, -е. Мѣховой. Хутряний шлик. К. МБ. ІІ. 129.
Шкіряний, -а, -е. = шкуратяний. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЦІЛЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.