Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Гра́мота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Грудне́вий, -а, -е. Ноябрьскій.
Наволіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. наволокти́, -лочу́, -чиш, гл. 1) Натягивать, натянуть. 2) Нанизывать, нанизать на нитку. 3) Вышивать особымъ способомъ. 4) Навлекать, навлечь. Од Бога помсту наволікає. наволокти пеню на кого. Обвинить напрасно.
Повтомлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Утомиться (о многихъ). Чи повтомлялись, чи поморились, чи на мене, нивку, забулися?
Прашовиння, -ня, с. Полотье, мотыженье.
Прогонич, -ча, м. Желѣзный болтъ, которымъ запираются ставни. З прогонича зуздрів дірку.
Хмикати, -каю, -єш, гл. Произносить хм.
Широкопросторий, -а, -е. Обширный. Ось море в тебе широкопросторе, там безлич гаду, безлич риботвору.
Щадити, -джу́, -ди́ш, гл.
1) Сберегать.
2) Щадить. 1, безбожний, свого сина не щадить.
