Гірочок, -чка, м. Ум. отъ гірок.
Глузливо нар. Насмѣшливо.
Какарішник, -ка, м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.
Ми́чка, -ки, ж. 1) Связка льну, неньки, приготовленная для пряжи. Баба сиділа дома, мички пряла. 2) Прядь волосъ, выбившаяся изъ подъ платка. Сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. 3) Волосы у лошади надъ заднею частью копыта, щетка. Коні худі, миршаві, з запалими боками, з сухими ребрами, з кудлатими гривами, пелехатими мичками. 4) Раст. Naradus stricta L.
Перемостити Cм. перемощувати.
Плаз, -зу, м. 1) Палка? Въ игрѣ того-же имени длинный прутъ. Въ игрѣ въ шканди́бки (то-же, что и игра плаз) — проведенная на землѣ черта, на которой лежитъ палка (называемая у — плаз). 2) Родъ игры, въ которой бросаютъ палкой съ цѣлью попасть въ другую, лежащую палку. Діти то у плаза, то в креймахи граються.
Порання, -ня, с. = поранина. Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють.
Походити 2, -джу́, -диш, гл. 1) Походить. Єсть у мене гарний хлопець, я його любила, то він буде припадати, де я походила. по тобі похо́дить ще й ломака — будешь еще и палкой битъ. 2) Износить. Батеньку-голубоньку! не гнівайся на мене, що-м ті хліб переїла, сукні-м ті походила. 3) Забеременѣть (о коровѣ). Раненько походили корови, раненько й попрокидалися.
Приштрика, -ки, ж. То, чѣмъ приштрикують. Шуточное слово въ сказкѣ: Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Вона, тоді й проситься: «Прости мене, свята приштрико!»
Речінь, -ня, м. = реченець.
