Грінчи́ти, -чу, -чиш, гл. Поджаривать (хлѣбъ).
Звича́йний, -а, -е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ум. звичайне́нький.
Зизу́ля, -лі, ж. = зозуля.
Копит, -та, м.
1) = копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового.
2) мн. Копити. Раст. = копитень. Ум. копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії.
Наплу́тати Cм. наплутувати.
Поцька, -ки, ж. Vulva.
Спарний, -а, -е. Душный.
Усихати, -хаю, -єш, сов. в. усох(ну)ти, -хну, -неш, гл. 1) Засыхать, засохнуть. Не принялись три ясени, тополя всихала. Верба усохла, похилилась. 2) Усыхать, усохнуть, отсыхать, отсохнуть. Бодай тобі, вражий сину, права рука всохла.
Хортуна, -ни, ж. = хвортуна. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш.
Щикнути Cм. щикати.
