Вейкати, -каю, -єш, гл.
1) Кричать: вей! (о евреяхъ).
2) Ревѣть по медвѣжьему. Люде хотіли Бога злякать та і сховались під місток. От тіки Бог зійшов на місток, а вони: «Ве!» — «Вейкайте ж ви, — кае, — і до віку». Вони і побігли (ведмедями).
Держа́ння, -ня, с. 1) Держаніе. 2) Обладаніе, владѣніе.
Доскрома́джувати, -джую, -єш, сов. в. доскрома́дити, -джу, -диш, гл. Доскребать, доскресть. А ми вже доскромадили буряків.
Зосмілитися, -люся, -лишся, гл. Осмѣлиться, ободриться. Іосиф, зосмілившись, увійшов до Пилата. Я раз ізнов зосмілився матері натякнути.
Макове́ць, -вця, м. = маковинець? Мак? Ой на горі мак, на долині мак, на горі маковець.
Місце́вий, -а, -е. Мѣстный.
Подокурювати, -рюю, -єш, гл. Докурить (во множествѣ).
Посвящення, -ня, с. = посвячіння.
Рунитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Куститься.
Усячина, -ни, ж. Всячина. В притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Пошли вам, Боже.... всячину. Пан служив десь, і йому прислали з дому всячини. (одм.). Ум. усячинка.
