Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

капиця

Капиця, -ці, ж. 1) = капець 1. Панщанні та поєдинкові, що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309. 2) Кожаная связь, прикрѣпляющая въ цѣпѣ бич къ ціпилну. 3) мн. Гребень крыши на избѣ. Вх. Зн. 24. 4) Бранное слово.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 217.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАПИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАПИЦЯ"
Витяг, -гу, м. 1) Извлеченіе. 2) Экстрактъ. 3) Выписка. Уман. I. 295.
Вц... Cм. уц...
Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.
Ма́слити, -лю, -лиш, гл. Маслить.
Начудний, -а, -е. Чудесний, удивительный. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон. Чуб. V. 775.
Обплутувати, -тую, -єш, сов. в. обплутати, -таю, -єш, гл. Опутывать, опутать.
Подолущувати, -щую, -єш, гл. Окончить шелушить (во множествѣ).
Проскавучати, -чу́, -чи́ш, гл. Провизжать (о собакѣ).
Сірозем, -му, м. Сѣрая земля.
Щебетливість, -вости, ж. Болтливость. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАПИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.