Затемня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. зате́мнити, -ню́, -ни́ш, гл. Затемнять, затемнить. Та хмара надулась і річ таку веде: «що вже мені се сонце надоїло!... Я здужаю його собою затемнить. Хто ти такий, що хочеш затемнити небесний суд словами без науки?
Зга́дувати, -дую, -єш, сов. в. згада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Вспоминать, вспомнить. Нема гірше, як в неволі про волю згадувати. Хата, 80. Дарувала шиту шовками хустину, щоб згадував на чужині. Хата, 87. Згадай, який прийшов до мене, що ні сорочки не було. Згадала баба дівера, що добрий був. 2) — га́дку. Думать, подумать. Не згадаю гадки, не змишлю я мислі.
Ли́са, -си, ж. = лисиця. Несе мене лиса за кленові ліса. Ум. лиска, ли́сочка.
Мрі́яти, -рі́ю, -єш, гл. Мечтать.
Поломінь, -ні, ж. Пламя. Робім ся огньом. Яков ти поломінев будеш? Іван палахнув наче та поломінь.
Тарятися, -ряюся, -єшся, гл. Валяться въ грязи и пр.
Удержування, -ня, с. Удерживаніе, сдерживаніе.
Укучитися, -чуся, -чишся, гл. Наскучить, надоѣсть. Добре ніколи не укучиться.
Цізю и цізю-на! меж. Призывъ для коровы.
Шапонька, шапочка, -ки, ж. Ум. отъ шапка.
