Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каня

Каня, -ні, ж. 1) Четырехугольное углубленіе, выдолбленное долотомъ въ підвалині, своло въ которое входить чіп столба. Кіев. и Подольск. г. 2) Родъ коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Нищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. І. 256.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 216.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЯ"
Ара́бія, -бії, ж. Аравія. Желех.
Вельбучний, -а, -е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Жо́вклий, -а, -е. Пожелтѣвшій.
Завальни́й, -а́, -е́ = завалистий. Завальна зіма. Н. Вол. у.
Заохо́та, -ти, ж. Поощреніе. Желех.
Мере́ндзати, -джу, -джиш, гл. Пережевывать, отрыгать жвачку. Угор. Віл мерендже. Вх. Зн. 35.
Невідомий, -а, -е. Неизвѣстный.
Подивити, -влю, -виш и подиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Посмотрѣть. Тепер мені на милого ме можно подивити. Чуб. V. 281. Та подивила на бистру воду. Гол. III. 12. Ой зійду я на гору високу та подивлюсь в долину широку. Чуб. V. 359.
Потюпати, -паю, -єш, гл. Пойти или побѣжать мелкими шажками; побѣжать рысцой. Коні заржали, почувши лугову пашу, потюпали і зникли з очей. К. (ЗОЮР. II. 202). Вовк тоді потюпав у ліс. Драг. 59.
Сподень, -дня, м. Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. Вас. 179.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.