Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каня

Каня, -ні, ж. 1) Четырехугольное углубленіе, выдолбленное долотомъ въ підвалині, своло въ которое входить чіп столба. Кіев. и Подольск. г. 2) Родъ коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Нищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. І. 256.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 216.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЯ"
Буркутати, -чу́, -чеш, гл. = буркотати. Мил. 209.
Вирощати, -щаю, -єш, сов. в. виростити, -щу, -стиш, гл. Выращивать, выростить. Дощі.... землю промочають, траву вирощають. Н. п. Виростив.... як рідну дитину. О. 1861. VIII. 17.
Вислобонитися, -нюся, -нишся, гл. Освободиться.
Відпитати Cм. відпитувати.
Моче́на, -ної, ж. Настоенная водка. Будем мочену пити. Зміев. у. Кв. II. 158.
Олці, -ців, м. мн. Вмѣсто: вовки. Употреблено въ думѣ (какъ подражаніе ц.-славянскому): Олці-сірохманці з великих степів набігали. АД. І. 132.
Погонець, -нця, м. 1) = погонич 2. Г. Барв. 18. Був в погонцях за Дунаєм. Мкр. Н. 2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Удогонь нар. Вдогонку. Поїхали за ним удогонь, догнали. Новомоск. у.
Чеснути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чесати 1. Тільки раз чеснула гребінцем, а він і переломивсь. Харьк.
Шмаркати, -каю, -єш, гл. Пускать сопли изъ носа.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.