Бляхувати, -хую, -єш, гл.
1) Покрывать жестью.
2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані.
3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах.
Вижин, -ну, м. Жатва. Пішов на вижин.
Дзиг меж. Правильнѣе: дзиґ (Cм.). Выражаетъ быстрое движеніе; у употреблено какъ существ. Я за нею.... а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі.
Дуб'Ячо́к, -чка́, м. Ум. отъ дуб'як.
Звика́ння, -ня, с. Привыканіе.
Кошаниця, -ці, ж. Скошенный на траву хлѣбъ. Ой пшениця, кощаниця — товарові паша.
Кряка, -ки, ж. Лягушка. Ум. крячка.
Попхатися, -хаюся, -єшся, гл. Поплестись, потащиться; полѣзть. Еней по берегу попхався. Отара ж попаски попхалась навманя. Попхався в прийми, то лиха прийме.
Посев, -сла, м. = посел. Послали посла аж под Парну, поймав же посев турчанина.
Припіл, -по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали.
