Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канючити

Канючити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Кровопийка, -ки, ж. Глотокъ крови. Нехай я й жупан, та з своєї праці, а в твоєму каптанці не одна кровопийка. О. 1861. II. 28. (З нар. уст.).
Лебердаші мн. Мѣдные крестики. Вх. Зн. 31.
На́пхом нар. Биткомъ. Народу напхом налізло. Напхом понабивані скрині.
Обклеїти Cм. обклеювати.
Обкоситися, -шуся, -сишся, гл. Окончить косьбу.
Підмазування, -ня, с. Подмазываніе. Мир. Пов. II. 56.
Порозлягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Разлечься (о многихъ). Порозлягались любісінько на голих лавках, підмостивши під голови свої кожушки. Г. Барв. 304.
Потрощити, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. І. 76. 2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).
Сором'яжливий, сором'яжний, сором'язли́вий, -а, -е. = соромливий. Сором'язлива вже така. Греб. 393.
Стравний, -а, -е. 1) Удобоваримый. 2) Съѣстной, съѣдобный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.