Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канюка

Канюка, -ки, об. 1) Попрошайка. 2) Ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮКА"
Британ, -на, м. Бульдогъ, порода большихъ собакъ. Левч. 151. О. 1861. XI. 133.
Гапличок, -чка, м. 1) Ум. отъ гаплик. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. КС. 1893. V. 278.
Закульга́ти, -гаю, -єш, гл. Захромать.
Мотузя́ний, -а, -е. Веревочный. Мотузяна шлея. Левиц. І. Залізна кобила, мотузяний хвіст. (Заг. голка з ниткою). Ном., стр. 300, № 352.
Палення, -ня, с. 1) Сожиганіе. 2) Выжиганіе, обжиганіе. Шух. І. 261.
Поволока, -ки, ж. 1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Познімати, -ма́ю, -єш, гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253.
Соньки, -ків, мн. Сонъ. Соньки, дрімки в колисоньки. Мет. 1.
Убризькати, -каю, -єш, гл. Обрызгать.
Шпунт, -та, м. Пуншъ. Сим. 143. Там пани чаї та шпунти п'ють. Ном. № 10380.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.