Бурити, -рю, -риш, гл.
1) Разрушать, ниспровергать, разорить.
2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила.
3) Волновать, возмущать.
4) Рыть. Киртиця бурит землю.
В'язільниця, -ці, ж. = в'язальниця. Юрба в'язільниць молодих.
Гайдуцький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гайдуку 1.
Зашто́куватися, -куюся, -єшся, гл. Употреблять въ разговорѣ «что» (о великоруссахъ). Отто воно (Псковська) губерня. А говорять так, шо заштокуються.
Кувакати, -каю, -єш, гл. Кричать (о грудномъ ребенкѣ). Дитина кувака.
Похвал, -лу, м. = похвалка.
Роскувакатися, -каюся, -єшся, гл. Расплакаться (о дѣтяхъ).
Убогачення, -ня, с. Обогащеніе.
Худко, -ка, м. Удодъ, Upupa epops. Cм. одуд, худок.
Шкодити, -джу, -диш, гл.
1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
2) Проказничать.
