Висуватися, -ваюся, -єшся, сов. в. висунутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Высовываться, высунуться, выставиться. Плечі їй дуже висунулись з-під чорної сукні.
2) Выдвигаться, выдвинуться.
3) Показываться, показаться. Висунулась із самої пущі і сама ведмедиха.
4) Выставляться, выставиться на показъ. Треба утаїти, що я письменний: у них, кажуть, із розумом не треба висуватись.
Ґа́здочка, -ки, м. Ум. отъ ґа́зда.
Завіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. заві́рити, -рю, -риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі.
Зга́дувати, -дую, -єш, сов. в. згада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Вспоминать, вспомнить. Нема гірше, як в неволі про волю згадувати. Хата, 80. Дарувала шиту шовками хустину, щоб згадував на чужині. Хата, 87. Згадай, який прийшов до мене, що ні сорочки не було. Згадала баба дівера, що добрий був. 2) — га́дку. Думать, подумать. Не згадаю гадки, не змишлю я мислі.
Ослононько, -ка, м. Ум. отъ ослін.
Подонишпорюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Доискаться, докопаться.
Понамайстровувати, -вую, -єш, гл. Намастерить (во множествѣ).
Пронурити, -рю, -риш, гл. Погрузиться въ воду.
Чистючка, -ки, ж. Чистуха, чистоплотная.
Шкарідь, -ді, ж. Мерзость, гадость.
