Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Гру́к меж. и пр. = Грюк и пр.
Запрети́ти, -ся. Cм. запрещати, -ся.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Один тілько мій Ярема на кий похилився. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. . Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш.
Перійка, -ки, ж. Раст. Triticum repens.
Пульч меж. Призывъ для инд. куръ.
Рахтувати, -ту́ю, -єш, гл. Разсуждать, разсчитывать.
Репаний, -а, -е. 1) Корявый, потрескавшійся. Дуже спіла диня — репана.
2) Простой, грубый, неотесанный. Репані мужики.
Сколіни́читися, -чуся, -чишся, гл. Ослабѣть на ноги.
Цитувати, -тую, -єш, гл. Цитировать.
