Випосажити, -жу, -жиш, гл. Дать приданое.
Вихоруватися, -руюся, -єшся, гл. Выздоровѣть, оправиться послѣ продолжительной болѣзни. Хоруй, мила, Бог з тобою, як ся вихоруєш, оженюсь з тобою.
Дивови́жа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. На-в-дивови́жу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. В дивови́жу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Не в дивови́жу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать.
Замори́ти, -ся. Cм. заморяти, -ся.
Обриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обірватися, -рвуся, -вешся, гл. Розмова все обривалася.
Одж.. Cм. отъ віджалувати до віджухаритися.
Плентатися, -таюся, -єшся, гл. Плестись, тащиться; шляться. Плентався і по, тій землі, де вже от-от край світа.
Подлубатися, -баюся, -єшся, гл.
1) = подлубати.
2) — у голові. Сильно подумать.
Поріженько, -ка, м. Ум. отъ поріг.
Проломити, -млю́, -миш, гл. Проломить. Кругом хату обступили, самі двері проломили.
