Анти́пка, -ки, ж. Раст.: вишня душистая, Prunus mahaleb L.
Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Брьо́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Шлепаться, ударять объ воду. 2) Плескаться въ водѣ. Пірнає, брьохається, хлюпається. 3) Идти по водѣ или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Пішов... брьохаться осокою та очеретами.
Відшумувати, -му́ю, -єш, гл. Перестать пѣниться.
Гризь! I меж. Выражаетъ грызеніе. Маня і справді, мов мишка, вхопила двома полюшками ядерце, мов та лапками, і гризь його!
Каліцтво, -ва, с. Калѣчество, увѣчье. Спінило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі.
Пштирок, -рка, м. Щелчекъ по носу.
Римарчя, -чяти, с. Дитя шорника.
Стрижак, -ка, м.
1) = стригун.
2) Названіе солдатъ изъ за коротко остриженной головы.
Струб, -бу, м. и пр. = зруб и пр.
