Же́рдя Ii, -дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жерддя, по тім жерддю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человѣка, жердя — волоса).
Крамарь, -ря, м.
1) Купець, торговецъ, лавочникъ. Геть к нечистому, переяславський крамарю!.. Се то, бач, що Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. Були і крамарі, цехові, чумаки і запорожчики.
2) Разнощикъ товара, преимущественно краснаго, коробейникъ. Ум. крамарик. Крамарочок. Крамаре, крамарочку, прочини кватирочку.
Му́ляний, -а, -е. Мозольный, натертый, нажатый.
Огурятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. огуритися, -рюся, -ришся, гл. Упрямиться, заупрямиться, противиться, воспротивиться. Щоб козак в військо ходить не огурявся.
Поживок, -вку, м. = поживність. Щось мало поживку з сієї мухи.
Поплямитися, -млюся, -мишся, гл. Запятнаться, покрыться пятнами.
Природити, -джу́, -диш, гл. Уродить. Нащо це ти цілу картоплю, а не половинки садиш? — Шоб Бог більшу природне.
Пхинькати, -каю, -єш, гл. = пхикати.
Реготати, -чу, -чеш, гл. 1) Хохотать. Ніч наша регоче, коровая хоче. Що Микита сміється, до Марусі береться: а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. 2) Ржать.
Спалити, -лю, -лиш, гл.
1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале.
2) Опалить (солнцемъ кожу).
3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало.
