Гичка, -ки, ж.
1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка.
2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма.
3) Качань кукурузы безъ зеренъ.
4) Верхняя часть завязаннаго мѣшка выше перевязи.
5) Иронич.: волосы. Ухопив його за гичку. Ум. гичечка.
Горя́льня, -ні, ж. = Горільня. Колись іде Василь до горяльні.
Дженга́лити, -лю, -лиш, гл. Кусать (о комарахъ). Об спасівці не можна через мухи заснуть, бо дуже кусаються, а тепер через бісової віри комарі: так дженгалять — аж-аж-аж!
Кулак, -ка, м. Кулакъ. Еней, матню в кулак прибравши, садив крутенько гайдука. Піде було по-за спинами та й давай тебе місити кулаками по спині. Ум. кулачок. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка.
Ли́нка, -ки, ж. Веревка; корда, на которой гоняютъ лошадей.
Подогравати, -граємо, -єте́, гл. Окончить играть (о многихъ).
Понадбірати, -ра́ю, -єш, гл. Отобрать часть (во множествѣ). Понадбірай картоплі з мішків, а то такі повні, що й не зав'яжеш.
Рядувати, -ду́ю, -єш, гл. Обходить рядъ сидящихъ, — напр. угощая водкой. Вона рядує людей, то й мене не минає чаркою.
Тічок, -чка, м. Ум. отъ тік. Вообще місто утоптанное или выравненное, напр. мѣсто собраній молодежи, мѣсто боя и пр. Був на тім місті тічок і ноги були повибивані на піску, — видно було, що тут борюкались і лежали. Поїхали вже на той тічок, де їм саме з змієм биться. дути, подути тічо́к. Пробовать, попробовать силу въ бою.
Хлипок, -пка, м. = хлипавка.
