Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

барже

Барже нар. Сравн. ст. отъ барзо. Вх. Лем. 390.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 29.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАРЖЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАРЖЕ"
Беґас, -са, м. Безпутникъ, негодникъ. Желех.
Кінець, -нця́, м. 1) Конецъ, окончаніе, заключеніе. Кінець — ділу вінець. Посл. Царству його не буде кінця. Єв. Л. І. 33. на при кінці. Въ концѣ, напослѣдокъ. На при кінці всього й каже... до кінця. До конца, до окончанія. До кінця там досидів. кінець віку. а) Окончаніе жизни. Оце вже кінець мого віку. б) Конецъ міра. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. ЗОЮР. II. дійти кінця́. Окончить. Св. Л. 134. а вже ж я тобі доїду кінця! Ужъ я тебя доканаю! Ном. № 3651. 2) Конецъ (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Кінцем ножа копирсає. кінці в край. Нѣтъ выхода, безвыходное положеніе. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. Новомоск. у. Залюбовск. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конецъ. Маркев. 64. 4) Край, предѣлъ. Позбірав вибраних од кінця землі до кінця неба. Єв. Мр. XIII. 27. Употребляется какъ нарѣчіе съ родительнымъ падежемъ: кінець стола, кінець села. На концѣ стола, села. Сидить батько кінець стола. Шевч. 71. Тоже значитъ и кінці стола. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. Кв. II. 69. 5) Окончаніе книги. Кінець Чорній Раді. К. ЧР. 422. Ум. кінчик, кінчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок. МВ.
Клечанина, -ни, ж. Одно дерево изъ клечання. Закопай і осичиною з клечанини пристроми. Мнж. 156.
Прутик, -ка, м. 1) Ум. отъ прут. Чуб. І. 50. Гн. І. 40. 2) Родъ мере́жки. (КС. 1893. V. 281. Чуб. VII. 415). Скорѣе: часть мережки: рядъ круглыхъ отверстій съ обѣихъ сторонъ; шьется также и отдѣльно — по краямъ полотенца, сорочки.
Радити, -джу, -диш, гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Ном. раду радити. Cм. рада 2. Малим діткам — ручечки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннячко, а господарам — поле орати. Чуб. III. 3) Распоряжаться. Не моя то воля: родинонька мною радить, нещаслива доля. Чуб. V. 141.
Схватитися, -чуся, -тишся, гл. = схопитися. А поперед його і схвативсь вихор. Чуб. І. 34.
Також нар. Также. А що його любка уже без ума, мабіть також не знав. Федьк.
Трійло, -ла, с. = трійка. Вх. Зн. 71. Вх. Пч. II. 26.
Угноювати, -ноюю, -єш, сов. в. угноїти, -но́ю, -їш, гл. Унавоживать, унавозить.
Хляки, -ків, м. мн. 1) Рубцы (часть желудка жвачнаго, гдѣ переваривается пища; желудокъ съ кишками (животнаго). Як будуть мене різать, так ти просися хляки мить. ЗОЮР. II. 24. 2) = міздря. Вас. 153, 157.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАРЖЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.