Вісімка, -ки, ж.
1) Восьмая часть.
2) Восьмерка (въ картахъ).
Гитара, -ри, ж. Гитара. Вигравав на гитарі.
Гри́цки, -ків, м. мн. раст. Circium canum.
Забарвля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заба́рвити, -влю, -виш, гл. Окрасить, придать окраску, придать цвѣтъ.
Каламайка, -ки, ж. Ткань: коломенка. Юпка в її була з байки, а спідниця з каламайки. Шунті на ньому синій і китаєва юпка, поясом і аглицкої каламайки підперезаний.
Канава, -ви, ж.
1) Канава, ровъ. Од села Ситників до города Корсуня канавою перекопайте Потоцького піймайте.
2) Каналъ. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату, — ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню работу та канави копати.
Пообморочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обморочити, но во множествѣ.
Рубати, -ба́ю, -єш, гл.
1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Поперед війська да січуть рубають. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.
Футринє, -ня, с. Оконная коробка, облицовка оконнаго проема.
