Викручуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. викрутитися, -чуся, -тишся, гл.
1) Увертываться, увернуться; вывернуться. Грицько побачив, що кацап виймає ножа, та й викрутився.
2) Только сов. в. Проработать безъ отдыху. Ціле літо, як муха в окропі, викрутяться обоє, рано встаючи, пізно лягаючи.
Муче́ння, -ня, с. 1) Мученіе. 2) — боже. Страсти Господни. Одну пісню о Божім рождению, другу — о Божім мученню.
Навіди́ти, -ві́джу, -диш, гл. 1) = навідати 1. 2) навіди́ло його. Онъ обезумѣлъ, одурѣлъ. Кінь... побіг дорогою назад у село. Чоловік переймає, а він, — як навідило його, — все не дається перенняти. Чи навідило твою маму? Що ти робиш? Cм. навіженство, навішений, навіджений.
Опікати, -ка́ю, -єш, сов. в. опекти, -чу, -че́ш, гл. 1) = обпікати. 2) Только несов.
Півня, -ня́ти, с. Птенчикъ, пѣтушокъ. Ум. півня́тко.
Підморгнути Cм. підморгувати.
Посиротити, -чу, -тиш, гл. Осиротить. Маленькії дітки та й посиротила.
Прогайльовина, -ни, ж. = прогальовина.
Розгрижити, -жу, -жеш, гл. = розгорити.
Тямитися, -млюся, -мишся, гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они!
